info@orto-line.com.ua
(095) 700-44-63
(067) 310-73-00
(067) 000-23-35
(068) 446-18-07
Пн-Пт: 9:00-18:00
Сб: 10:00-17:00
Зміст:
Вибір необхідного засобу реабілітації залежить від серйозності та характеру захворювань або травм, від віку та загального стану користувача, і здійснюється лікуючим лікарем. Будуть це підпахвові милиці або канадки (милиці під лікоть), чи просто палиця – залежить від ситуації, але в будь-якому випадку вони повинні повністю виконувати покладені на них функції. Найчастіше буває так, що реабілітація після травм починається зізвичайних милиць, потім пацієнт переходить на ліктьові, і завершується процес відновлення останнім етапом з палицею.
Коли хворий не зовсім слабкий, може ходити та стояти, але нога або ампутована, або її заборонено навантажувати, що має місце на самому початку реабілітації, то однозначно знадобляться пахвові милиці. У випадках, коли хворий сильно ослаблений, але якось пересуватися потрібно, ходунки підійдуть більше.
Якщо ж у хворого вистачає сил самому стояти або початковий етап відновлення вже завершено і пахвові милиці цілком освоєні, а також дозволено навантажувати хвору кінцівку, то можна розглядати підлокітні милиці або іншими словами – канадки.
У разі, коли хворому при пересуванні на невеликі відстані необхідно додаткове розвантаження постраждалої ноги, можна взяти багатоопорну палицю – вона надасть більшої стійкості, на відміну від звичайної. Також вона більше підійде людям, що перенесли інсульт.
Звичайна палиця підійде, коли хворий вже набрався достатньо сил, щоб самостійно пересуватися, але потрібна незначна допомога, щоб знизити навантаження на постраждалу ногу.
На самому початку посттравматичної реабілітації найоптимальніше рішення – підпахвові милиці, так як з ними пацієнт отримує тверду опору та можливість не навантажувати хвору ногу. Але їх не можна використовувати довгий час, бо це тягне за собою масу неприємних моментів у вигляді болей в плечах і оніміння верхніх кінцівок. Під час довгого періоду відновлення лікарі переводять пацієнтів на підлокітні милиці (канадки) з огляду на їх більшу маневреность та легкость. Вони набагато краще підходять для постійного користування при захворюваннях опорно-рухового апарату та на останніх стадіях реабілітації.
Основні параметри, які враховуються – це 2 висоти милиць:
1-ша – загальна – від підпахвової поперечини до наконечника;
2-а – місце поперечини на ньому, яка виступає опорою для рук.
1-ша обчислюється за простою формулою «відняти від росту користувача 40 см», але це примітивний метод і краще зробити безпосередні виміри пацієнта, який стоїть в тому взутті, яке він буде носити в процесі відновлення за допомогою милиць.
Милиця ставиться біля грудини користувача, а його наконечник в 15-20 см від стопи. Не забудьте відступити на 4-5 см від пахви, щоб перекладина не тиснула в неї і упор припадав на долоні рук, а не на пахви, щоб уникнути надмірного тиску на останні.
Щоб визначити рівень 2-ий висоти, хворий просто згинає руки на 30° – рівень долонь і є місцем встановлення даної поперечини. Ще цю висоту можна визначити так – руки витягуються уздовж тулуба і на рівні зап'ясть виставляються рукоятки.
Якщо після підгонки милиць під час пересування користувач відчуває тиск в районі пахв – їх потрібно вкоротити, а якщо в процесі ходьби надмірно навантажуються руки замість плечей – подовжити. В обох випадках їх треба ще раз відрегулювати – заради комфорту користувача.
В процесі підгонки ліктьових милиць – перше, що необхідно відрегулювати – це положення рукояток і манжет. Для чого рука просовується в саму манжету, а милиця розташовується в 15 см від стопи. Врахуйте, що лікоть потрібно зігнути під кутом 15-20°. Сама утримуюча манжета повинна бути в 5-7 см від ліктьового згину, але це за умови, що зріст приблизно 170 см. Якщо вище 180 см – манжета відсувається на 10 см від ліктя, а якщо нижче 150 см – до 4,5-5 см. Найкраще, звичайно, проводити примірку відразу на пацієнті – канадка одягається на руку, хворий сидячи на стільці, направляє наконечник прямо вгору при зігнутому лікті на 90°.
Після проведення замірів, перевірте чи вірно підібрані канадки – хворий стає прямо й опускає руки – лінія, де знаходиться вигин зап'ястя, повинна рівнятися верхньому рівню рукоятки. Якщо вона вища – це означає, що милиці коротше, ніж потрібно, якщо нижче – задовгі. Ще врахуйте, що манжета не повинна:
перетискати передпліччя, інакше це загрожує потертостями й дуже неприємними відчуттями;
бовтатися – в такому випадку хворий має ризик весь час втрачати свої милиці.
Використовуючи різні милиці пам'ятайте:
маса тіла повинна навантажувати не пахви, а руки, інакше можна отримати пошкодження в районі перших;
опорна база завжди повинна бути широкою;
милиці завжди виставляються вперед та в 10 см від краю ноги.
Використовуючи підпахвові милиці пам'ятайте:
опорні стійки розташовуються якомога ближче до грудей – це сприяє поліпшенню рівноваги;
у процесі ходьби голова тримається завжди прямо, а тулуб рівно.
Адаптація до пересування на милицях, а також комфорт, перевіряється при ходьбі. Щоб встати зі стільця або будь-якої іншої поверхні, милиці складають разом та ставлять з травмованого боку, потім взявшись за них і попередньо випрямивши пошкоджену ногу, акуратно встають.
Для сідання на стілець або будь-яку іншу поверхню використовують той самий алгоритм рухів – милиці на травмованій стороні, виставивши хвору ногу вперед, пацієнт повільно сідає. Перед маневром бажано перевірити стійкість та надійність стільця.
В процесі ходьби милиці одночасно виносяться вперед на 30 см і ставляться в 15-20 см в стороні від ніг. Потім слід перенести вперед тулуб, зробивши упор на рукоятки. Першою ставиться п'ята здорової ноги, а милиці тим часом залишаються позаду пацієнта.
Хода човникового типу є більш безпечною і відносно простою для тих, хто тільки освоює пересування із засобами реабілітації. Спочатку виносяться вперед милиці, потім туди ж переноситься вага тіла за допомогою упору на руки, останньою переноситься здорова нога.
Підйом або спуск по сходах вимагають іншого підходу. Милиці беруться однією рукою та утримуються обхватом великого пальця, а інша рука кладеться на перила попереду тулуба.
Піднімаючись, милиці тримають або однією рукою при наявності перил, або обома, і ставлять їх туди ж, де знаходиться хворий, створюючи двосторонню опору або за рахунок обох милиць, або милиць і перил. Потім здорову ногу переставляють вище й підтягують до неї милиці, залишивши хвору ззаду, потім, навантаживши здорову ногу, до неї приставляють хвору.
Здійснюючи спуск по сходах, милиці спершу ставлять на сходинку нижче і до них травмовану ногу, потім, створивши упор на милиці або на милиці і перила, переставляють до неї й здорову.
Поперше потрібно, щоб лікоть був зігнутий під кутом 15-20°. Якщо палиця буде використовуватися зі взуттям на підборах різної висоти, то вибирайте палицю, яка регулюється, щоб легко підганяти її під необхідну висоту.
Переконайтеся, що у вас правильний обхват ручки палиці. Краще вибирати ручку великого діаметра та дивитися, щоб пальці не змикалися – так її набагато легше тримати на протязі довгого часу. При наявності артриту краще звернутися до фізіотерапевта за рекомендаціями щодо розмірів рукоятки.
Гляньте на сам наконечник – важливо, щоб він був з гуми, діаметром в межах 2,5-5 см та обов'язково змінним. Його обов'язково потрібно регулярно перевіряти й своєчасно замінювати! Це збільшує зчеплення з поверхнею, а значить і вашу безпеку!
Не знайдено коментарів
Написати відгук© 2004 - 2024 Орто-Лайн.